Німецькі колоністи, Bad Burnas і «чорноморська Рив’єра»: історія курорту Лебедівка в Одеській області

Майже століття тому на узбережжі Одеської області працював курорт Bad Burnas, нині Лебедівка, який отримав репутацію бессарабської «чорноморської Рив’єри».

Історія цього місця почалася ще у 1787 році, коли тут оселилися німецькі колоністи. Протягом наступних півтора століття Bad Burnas пройшов шлях від невеликого поселення біля лиману й соляних промислів до модного морського курорту, куди приїздили відпочивальники з різних куточків Європи.

Від німецької колонії до курорту біля Чорного моря

Лебедівка розташована приблизно за 120 кілометрів від Одеси, на півдні області. Село розкинулося біля Чорного моря та лиману Бурнас, який нині входить до системи Тузлівських лиманів. Поруч розташований один із найбільших приморських лісових масивів України.

У 1787 році поселення заснували німецькі колоністи, яких запросили освоювати південні території російської імперії. Воно отримало назву Бурнас — так само називали місцеві лиман, косу та прилеглу територію.

У XIX столітті Європу охопила справжня мода на курорти. Люди їхали до місць із особливим кліматом, шукаючи не лише відпочинку, а й оздоровлення. Жителі Бурнаса поступово зрозуміли, що їхнє село має одразу кілька переваг:

• морське узбережжя;
• солоний лиман;
• лікувальні грязі;
• чисте повітря;
• незвичайний для степового регіону ліс.

Німецькі поселенці почали облаштовувати територію за зразком європейських приморських курортів. З’являлися будинки, вілли, пансіонати, зелені зони та дороги. Ідея полягала не просто в тому, щоб побудувати кілька дач біля моря, а створити повноцінне місце для тривалого відпочинку й оздоровлення.

Наприкінці XIX — на початку XX століття Бурнас почав набувати репутації курорту. Особливу увагу приділяли місцевим грязям і солоним водам лиману. Саме тоді назва Bad Burnas, де німецьке «Bad» означає курорт або місце для купання, почала асоціюватися не просто із селом, а з курортною місцевістю.

Народження «чорноморської Рив’єри» у 1925 році

На території Базар’янки, колонії, що виникла неподалік Бурнаса наприкінці XIX століття, планували облаштувати десятки дачних ділянок. Однак Перша світова війна зупинила ці проєкти, а частина інфраструктури була зруйнована.

Справжній поворот стався у 1924 році, коли було засноване акціонерне товариство «Bad Burnas / Baile Burnas» зі статутним капіталом у чотири мільйони леїв. Його завданням було створити сучасний курорт.

Вже у 1925 році Bad Burnas урочисто відкрили. Над морським берегом з’явилася велика лікувальна будівля, де працювали грязьові та морські ванни, лікарські й масажні кабінети, а також аптека. Поруч облаштували гостьовий будинок на 24 номери, а для озеленення курорту висадили понад дві тисячі дерев.

До кінця 1930-х років курорт уже мав близько 50 вілл. Одночасно Bad Burnas міг приймати до тисячі відпочивальників.

Курортна атмосфера виходила далеко за межі лікувальних процедур. Уздовж морського урвища облаштували прогулянкову доріжку, працювали ресторани та павільйони. За кілька років Бурнас перетворився з віддаленого поселення на курорт, який цілком міг конкурувати з відомими європейськими місцями відпочинку.

Бессарабський курорт приваблював представників політичної та військової еліти Румунії. Серед найвідоміших гостей, яких пов’язують із цим місцем, називають короля Румунії Міхая I. Також, за переказами, з Лебедівкою пов’язують перебування Лесі Українки та майбутнього керівника відродженої Польщі Юзефа Пілсудського з родиною.

Для цього місця важливим був не лише статус гостей, а й сама атмосфера. Курорт поступово отримував усе, що було необхідним для комфортного відпочинку початку XX століття:

• електрику;
• водопостачання;
• нові дачі;
• впорядковані громадські простори.

Війна, виселення та кінець розквіту

У 1940 році Бессарабія була включена до складу СРСР. Тоді ж німецьких колоністів та їхніх нащадків переселяли, а звичний уклад життя курортного поселення фактично зник.

Друга світова війна остаточно перервала розвиток Bad Burnas. Курортна інфраструктура вже не могла функціонувати так, як раніше, а після війни колишній європейський курорт опинився в зовсім іншій системі.

«У 1945 році Президією Верховної Ради УРСР селу присвоїли назву Лебедівка. У 2004 році Лебедівці було присвоєно статус курорту», - пишуть у Тузлівській територіальній громаді.

Замість приватних вілл і курортного бізнесу тут організували колгосп та рибальську артіль. Колишній курортний статус відійшов на другий план, а частина старої забудови почала занепадати.

У 1950-х роках у Лебедівці запрацював санаторій для дітей, які перенесли поліомієліт. Він функціонував кілька десятиліть — до кінця 1980-х років. Пізніше тут почали з’являтися бази відпочинку для дорослих, хоча колишньої міжнародної слави Бад-Бурнасу вони вже не повернули.

«Поліомієліт — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус. Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей», - зазначають у МОЗ України.

Що залишилося від курорту сьогодні

Сучасна Лебедівка значно менша за той курорт, який існував сто років тому. Сьогодні це невелике поселення, віддалене від основних транспортних вузлів.

Головна природна особливість Лебедівки — поєднання Чорного моря з Тузлівськими лиманами. Від моря лимани відділяє довга вузька коса, ширина якої місцями становить близько 100–200 метрів, а довжина сягає приблизно 25 кілометрів. Ця територія є частиною Національного природного парку «Тузлівські лимани».

Колишня набережна над урвищем не збереглася. Деякі споруди зруйновані часом, інші змінили своє призначення, а частину старої забудови поступово поглинає природний ландшафт. Окремі будівлі нагадують про той період, коли сюди приїжджали не просто на пляж, а на європейський морський курорт.

Нині Лебедівка та прилегла територія закриті для відвідування через війну. Тому говорити про її туристичне майбутнє сьогодні можна лише з перспективи післявоєнного відновлення.

Читайте також:

Курорт Катранка: морська перлина Одеської області, про яку незаслужено забувають, - ФОТО