Михайло Драпатий очолив Збройні сили України, змінивши на посаді головнокомандувача Олександра Сирського. Кадрове рішення президент Володимир Зеленський оголосив 21 липня 2026 року після кількох днів протестів і публічних вимог змінити військове керівництво.
Невдоволення посилилося після звільнення з посади міністра оборони Михайла Федорова, якого частина суспільства сприймала як прихильника технологічного оновлення армії. Учасники протестів вимагали повернути Федорова та відправити Сирського у відставку, звинувачуючи колишнього головнокомандувача у гальмуванні реформ і надмірно централізованому стилі управління.
На тлі суспільного тиску Зеленський призначив Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ.
Що відомо про Михайла Драпатого
Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському. Закінчив Харківський інститут танкових військ, після чого у 2004 році розпочав службу в 72-й окремій механізованій бригаді.
До призначення головнокомандувачем він пройшов шлях від командира танкового взводу до командувача Сухопутних військ та Об’єднаних сил ЗСУ. Драпатого називають представником нового покоління українських командирів, чий основний професійний досвід сформувався вже під час війни з Росією.
Прорив у Маріуполі у 2014 році
Широку відомість Драпатий отримав на початку російської агресії у 2014 році. Тоді він командував механізованим батальйоном 72-ї бригади. У травні 2014 року бойова машина під його командуванням прорвала барикаду проросійських бойовиків у Маріуполі. Цей епізод потрапив на відео та став одним із найвідоміших моментів початкового етапу війни.
Згодом підрозділ Драпатого опинився у складній ситуації біля українсько-російського кордону. Командиру вдалося організувати вихід військових із фактичного оточення та зберегти значну частину особового складу. Саме після цих подій за ним закріпилася репутація рішучого польового командира.
Оборона Кривого Рогу та Херсонський напрямок
Після початку повномасштабного вторгнення Драпатого направляли на найскладніші ділянки фронту. Він брав участь в організації оборони Кривого Рогу та діях українських військ на півдні.
Згодом генерал працював на Херсонському напрямку, де Сили оборони восени 2022 року змусили російські війська залишити правобережну частину Херсонської області. Водночас результат операції був досягнутий роботою великої кількості командирів і підрозділів, тому приписувати звільнення Херсона лише Драпатому було б некоректно.
Зупинення російського наступу на Харківщині
Однією з найважливіших операцій у кар’єрі Драпатого стала оборона Харківщини навесні 2024 року. Після прориву російських військ у прикордонних районах він очолив оперативно-тактичне угруповання «Харків».
Під його керівництвом українські сили стабілізували ситуацію та зупинили просування противника поблизу Харкова. Саме після цієї операції Драпатого почали називати командиром, якого керівництво направляє на кризові ділянки фронту.
Командування Сухопутними військами
Наприкінці 2024 року Драпатий очолив Сухопутні війська ЗСУ, ставши наймолодшим командувачем цього виду військ.
На посаді він говорив про необхідність змінити систему підготовки військових, посилити відповідальність командирів, зменшити зайву бюрократію та швидше впроваджувати технології. Його прихильники вважають Драпатого командиром, відкритим до реформ і сучасних методів ведення війни.
Відставка після удару по полігону
Найбільш суперечливим епізодом його командування стала трагедія на військовому полігоні у червні 2025 року. Російські війська завдали удару по навчальному підрозділу, внаслідок чого загинули українські військовослужбовці.
Після атаки Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ. Він заявив, що як командир несе особисту відповідальність за безпеку особового складу, навіть якщо формально не віддавав наказів, які призвели до трагедії.
Частина суспільства сприйняла це як рідкісний для української військової системи приклад відповідальності. Водночас трагедія породила запитання щодо організації навчань, розміщення військових і дотримання заходів безпеки.
Після відставки Драпатий не залишив військову службу. Уже за кілька днів його призначили командувачем Об’єднаних сил ЗСУ.
За що критикують Драпатого
На відміну від Сирського, навколо Драпатого поки немає великої кількості задокументованої публічної критики. Значна частина претензій до нього пов’язана не з конкретними доведеними помилками, а із загальною відповідальністю за підрозділи та напрямки, якими він командував.
Головним приводом для критики залишається удар по полігону у 2025 році. Опоненти вказували, що трагедія могла свідчити про системні проблеми з безпекою навчальних центрів. Сам Драпатий визнав свою командирську відповідальність, хоча безпосередні обставини атаки розслідували окремо.
Також у військовому середовищі обговорювали окремі кадрові рішення та темпи реформування Сухопутних військ. Проте офіційних висновків про професійні порушення Драпатого або підтверджених звинувачень проти нього не оприлюднювали.
Окремі дискусії викликала його публічна близькість до Михайла Федорова та підтримка технологічних реформ. Критики могли сприймати це як втягування військового керівництва у політичний конфлікт, тоді як прихильники бачили в цьому готовність протистояти застарілій системі управління.
Чого очікують від нового головнокомандувача
Призначення Драпатого стало сигналом, що президент очікує від військового керівництва не лише утримання фронту, а й швидшої модернізації армії.
До головних викликів нового головнокомандувача належать збереження особового складу, підвищення якості підготовки, оновлення командної системи, розвиток безпілотних технологій та здатність швидко реагувати на зміни на фронті.
Варто зазначити, що Михайло Драпатий отримав армію в надзвичайно складний момент. Саме результати його роботи на посаді головнокомандувача покажуть, чи зможе він перенести репутацію успішного польового командира на рівень управління всіма Збройними силами України.
Радники звільняються, військові подають у відставку: що відомо про відставки Михайла Федорова ОНОВЛЮЄТЬСЯ