Шопеніана. Музика Фредеріка Шопена
Хореографічна сюїта на одну дію.
Одноактний балет «Шопеніана» – зразок неоромантичного балету початку ХХ століття, коли танцювальний театр почав пошуки нових виразних можливостей. Балетмейстер Михайло Фокін увійшов в історію як видатний реформатор балету. Але в «Шопеніані» він, швидше, відновлює романтичні традиції, а не руйнує їх. «Я прагнув не дивувати новизною, а повернути умовний балетний танець до моменту його найвищого розвитку. Чи так танцювали наші балетні предки, я не знаю. І ніхто не знає. Але в мріях моїх вони танцювали саме так», – писав майстер.
Хореографічну сюїту “Шопеніана” називають “романтичною мрією” – це поєднання полонезу, мазурки, вальсів та прелюдів на музику Фредеріка Шопена. З першими звуками оркестру тендітні балерини почнуть свій танець, сповнений любовних зізнань закоханому в мрію поету…
Болеро. Моріс Равель
Балет на одну дію.
Хореографія та лібрето Георгія Ковтуна.
«Болеро» Моріса Равеля, що є музичною візитівкою багатьох симфонічних оркестрів, спочатку задумувався як хореографічний твір, і був вперше виконаний в паризькій «Гранд-Опера» під час вечора антрепризи Іди Рубінштейн. Сам композитор згадував: «У 1928 році, на прохання пані Рубінштейн я написав «Болеро» для оркестру. Це – танець у дуже помірному темпі, абсолютно незмінний як мелодійно, так гармонійно і ритмічно, причому ритм безперервно відбивається барабаном. Єдиний елемент різноманіття вноситься оркестровим крещендо». Твір став настільки популярним, що посів вагоме місце в репертуарах багатьох театрів світу.
Своє хореографічне втілення «Болеро» отримувало і на сцені Одеської опери. Наталія Баришева і Михайло Пєтухов (нині – педагоги-репетитори театру) повідали під музику Равеля історію Галатеї. Автором хореографії також виступив Георгій Ковтун.
«Болеро» повідає історію відносин між сильною вольовою жінкою та двома, закоханими в неї, чоловіками. Обидва кабальєро темпераментні й вродливі, то ж на даму чекає непростий вибір. Як закінчиться ця історія – вирішувати глядачеві.