Журналістка

09:48, Сьогодні

Від оборони Києва до гучної відставки: за що критикували Сирського та чим він запам’ятався

Олександр Сирський залишив посаду головнокомандувача ЗСУ після понад двох років керівництва українською армією в один із найскладніших періодів війни. Його ім’я пов’язують з обороною Києва, Харківським контрнаступом і Курською операцією, але водночас генерала критикували за великі втрати, жорстку систему управління та гальмування військових реформ.

Президент України Володимир Зеленський увечері 21 липня повідомив про звільнення Олександра Сирського. Одразу він заявив про призначення новим головнокомандувачем Збройних сил України Михайла Драпатого.

Глава держави подякував Сирському за результати під час захисту Києва, Харківської наступальної та Курської операцій і зазначив, що з генералом обговорили можливі формати його подальшої служби.

Олександр Сирський очолював ЗСУ з 8 лютого 2024 року, коли змінив на посаді Валерія Залужного. Його призначення від самого початку сприйняли неоднозначно: за генералом стояли успішні операції 2022 року, однак частина військових і суспільства вже тоді пов’язувала його ім’я з виснажливою обороною Бахмута та значними втратами.

Редакція 048.ua зібрала головні претензії до Сирського, а також операції та рішення, якими запам’ятався період його командування.

За що критикували Олександра Сирського

Оборона Бахмута і звинувачення у великих втратах

Найгучніша критика Сирського була пов’язана з обороною Бахмута. Бої за місто тривали багато місяців і стали одними з найкривавіших за весь час повномасштабної війни.

Сирський, який на той момент командував Сухопутними військами, наполягав на продовженні оборони. Українське командування пояснювало це необхідністю виснажити російські сили та знищити якомога більше підрозділів противника, зокрема найманців ПВК «Вагнер».

Водночас частина військових, західних оглядачів і українських експертів вважала, що місто утримували надто довго, хоча його стратегічне значення вже не відповідало понесеним втратам. Критики стверджували, що Україна втрачала досвідчених військовослужбовців, яких було важче замінити, ніж російську піхоту.

Саме після Бахмута за Сирським закріпилася репутація командира, готового вести тривалі бої на виснаження. У публічному просторі поширилися образливі прізвиська, пов’язані з людськими втратами, хоча точні дані про втрати сторін у боях за місто не розголошувалися.

Прихильники Сирського заперечували таку оцінку. Вони наголошували, що оборона Бахмута скувала значні сили Росії, зірвала її подальші наступальні плани та дала Україні час для підготовки резервів.

Жорсткий і надмірно централізований стиль командування

Ще одна претензія стосувалася стилю керівництва Сирського. Частина військових називала його представником старої командної школи, за якої основні рішення спускаються згори, а командири нижчої ланки мають обмежену свободу дій.

Генерала звинувачували у мікроменеджменті — втручанні у рішення на рівні бригад, батальйонів і навіть окремих рот. За словами критиків, накази могли надходити безпосередньо з Генерального штабу, хоча відповідальність за конкретну ділянку фронту мали нести командири на місцях.

Такий підхід називали «радянським», оскільки він передбачав жорстку вертикаль управління та недостатню ініціативу молодших офіцерів. В умовах сучасної війни, де ситуація змінюється за лічені хвилини через використання дронів та цифрових систем, надмірна централізація могла сповільнювати ухвалення рішень.

Водночас прихильники Сирського вважали його жорсткість необхідною. На їхню думку, під час масштабних російських наступів саме контроль із боку вищого командування допомагав утримувати оборону та не дозволяв окремим ділянкам фронту розвалитися.

Гальмування військових реформ

Наприкінці каденції Сирського особливо гострою стала критика щодо темпів реформування Збройних сил. Йшлося про впровадження нових технологій, зміну системи управління, підготовку підрозділів і персональну відповідальність командирів.

Колишній міністр оборони Михайло Федоров публічно звинуватив Сирського у блокуванні частини запропонованих реформ. За його словами, в армії зберігалися погано організовані підрозділи, культура приховування проблем та відсутність відповідальності за невдалі рішення.

Протистояння між прихильниками технологічної модернізації та традиційною системою командування стало одним із головних політичних конфліктів навколо ЗСУ. Після звільнення Федорова в Україні розпочалися протести, учасники яких вимагали оновлення військового керівництва та відставки Сирського.

Критики наголошували, що Україні, яка поступається Росії за кількістю людей і боєприпасів, необхідно швидше переходити до технологічної війни, де частину завдань виконують безпілотники, роботизовані комплекси й автоматизовані системи управління.

Проблеми з підготовкою та збереженням особового складу

Окремим предметом критики були випадки, коли новостворені або поповнені підрозділи відправляли на складні ділянки фронту без достатньої підготовки та бойового злагодження.

Військовослужбовці та активісти неодноразово порушували питання про якість навчання мобілізованих, ротації виснажених підрозділів і ставлення до людей як до головного ресурсу армії.

Критики вважали, що командування надто часто намагалося закрити нестачу військових механічним поповненням частин, не усуваючи проблем у їхній організації. Внаслідок цього люди могли потрапляти до підрозділів, які вже мали проблеми з командуванням, забезпеченням або постановкою завдань.

Сам Сирський неодноразово наголошував на необхідності берегти життя військових. Однак його опоненти заявляли, що ці слова не завжди відповідали реальній практиці на фронті.

Втрата територій на сході

Каденція Сирського припала на період, коли Росія мала перевагу в особовому складі, артилерії та авіації. Російські війська просувалися на сході, захоплюючи населені пункти у Донецькій області.

Критики покладали частину відповідальності за втрату територій на головнокомандувача. Йому закидали несвоєчасне будівництво оборонних ліній, недостатню підготовку резервних позицій і запізніле відведення підрозділів із ділянок, яким загрожувало оточення.

Водночас оцінювати ці події лише через рішення Сирського було б спрощенням. Українська армія тривалий час відчувала дефіцит артилерійських боєприпасів, засобів протиповітряної оборони та особового складу, тоді як Росія постійно поповнювала свої війська.

Непопулярність серед частини військових і суспільства

Призначення Сирського головнокомандувачем відбулося після звільнення популярного серед військових Валерія Залужного. Через це нового головкома від самого початку часто порівнювали з попередником.

Частина суспільства сприймала Сирського як більш лояльного до політичного керівництва генерала. Його стриманий публічний стиль також не сприяв формуванню такого рівня довіри, який мав Залужний.

Накопичення претензій щодо втрат, системи управління та повільних реформ зрештою переросло у відкриті вимоги відставки. Після масштабних протестів президент замінив Сирського на Михайла Драпатого, якого називають представником молодшого покоління українських командирів.

Чим запам’ятався Олександр Сирський

Оборона Києва у 2022 році

Одним із головних успіхів у кар’єрі Сирського стала оборона Києва на початку повномасштабного вторгнення.

Росія планувала швидко захопити столицю, висадити десант у районі Гостомеля та змусити українське керівництво капітулювати. Сирський організовував оборону міста, розподіляв сили навколо ключових напрямків і координував дії військових підрозділів.

Українським силам вдалося зупинити російські колони, зірвати плани щодо швидкого захоплення Києва та змусити армію РФ залишити північ України. За участь в обороні столиці Сирському присвоїли звання Героя України.

Саме цей епізод став основою його репутації як генерала, здатного керувати великими оборонними операціями. Під час звільнення Зеленський окремо згадав внесок Сирського у захист Києва.

Харківський контрнаступ

У вересні 2022 року українські війська провели стрімкий контрнаступ у Харківській області. Операцію готували в умовах секретності, а російське командування очікувало головного удару на півдні.

Українські підрозділи прорвали слабко захищені позиції противника, звільнили Балаклію, Куп’янськ, Ізюм та десятки інших населених пунктів. Російські війська були змушені поспіхом відступати, залишаючи техніку та боєприпаси.

Сирського називали одним із головних командувачів та архітекторів цієї операції. Харківський контрнаступ став однією з найбільших перемог України у 2022 році й показав здатність ЗСУ проводити швидкі маневрові операції.

Успіх також контрастував із пізнішою критикою Сирського як прихильника виключно повільної війни на виснаження. Під Харковом українські сили діяли швидко, використовували слабкі місця російської оборони та змусили ворога відступити з великої території.

Виведення військ з Авдіївки

Одним із перших великих рішень Сирського після призначення головнокомандувачем стало виведення українських військ з Авдіївки у лютому 2024 року.

На той момент російські сили просунулися до міста з кількох напрямків, а українські підрозділи опинилися під загрозою оточення. Сирський заявив, що військових відвели на вигідніші позиції, щоб урятувати життя людей.

Це рішення сприймали по-різному. Одні вважали його необхідним і таким, що запобігло повторенню ситуації з оточенням. Інші критикували командування за те, що відступ відбувався у складних умовах, а оборонні позиції за містом не були достатньо підготовлені.

Попри втрату Авдіївки, сам факт відведення військ показав, що Сирський був готовий залишити місто, коли ризик для підрозділів ставав критичним. Це частково суперечило образу генерала, який нібито завжди тримає позиції до останнього.

Курська операція

Однією з найгучніших подій каденції Сирського стала операція ЗСУ в Курській області Росії, яка розпочалася у серпні 2024 року.

Українські підрозділи несподівано перетнули кордон, прорвали російську оборону та взяли під контроль низку населених пунктів. Це був перший випадок від початку повномасштабного вторгнення, коли Україна перенесла масштабні наземні бойові дії на територію РФ.

Операція змусила російське командування перекидати сили до Курської області та продемонструвала вразливість російського кордону. Вона також дала Україні додатковий політичний і військовий аргумент, оскільки російська територія могла використовуватися як предмет переговорів або обміну.

Водночас Курська операція також стала предметом критики. Опоненти запитували, чи виправдано використовувати підготовлені українські резерви на території Росії, коли ситуація на Донеччині залишалася важкою.

Зеленський, оголошуючи про зміну головнокомандувача, назвав Курську операцію одним із результатів, які забезпечив Сирський.

Розвиток безпілотних систем

За час командування Сирського роль дронів на полі бою суттєво зросла. FPV-дрони перетворилися з допоміжного засобу на один із головних інструментів ураження російської піхоти, техніки та позицій.

Україна розширювала використання розвідувальних, ударних і далекобійних безпілотників. Дрони почали виконувати частину завдань, для яких раніше використовували артилерію або авіацію.

Сирський регулярно наголошував на необхідності технологічної переваги над Росією та підтримував нарощування безпілотної складової. За його каденції також відбувалося формування окремого роду сил — Сил безпілотних систем.

Однак критики вважали, що зміни відбувалися не завдяки централізованій системі, а часто всупереч їй — завдяки ініціативі окремих бригад, волонтерів, виробників і технологічних команд.

Далекобійні удари по території Росії

За Сирського Україна значно розширила географію ударів по військових і промислових об’єктах у глибині Росії.

Українські безпілотники атакували нафтопереробні заводи, склади боєприпасів, аеродроми, підприємства оборонної промисловості та логістичні вузли за сотні й навіть понад тисячу кілометрів від кордону.

Метою таких ударів було послаблення російської військової економіки, зменшення можливостей для постачання пального та боєприпасів, а також ускладнення використання авіації.

Далекобійні операції стали одним із символів технологічної трансформації війни. Україна, не маючи такої кількості ракет і літаків, як Росія, змогла створити власний інструмент стратегічного тиску за допомогою безпілотників.

Скорочення переваги Росії в артилерії

Коли Сирський став головнокомандувачем, Росія мала значну перевагу в кількості артилерійських пострілів. Особливо гостро дефіцит боєприпасів відчувався на початку 2024 року через затримки міжнародної допомоги.

Згодом ситуація частково покращилася завдяки постачанню західних снарядів, розвитку українського виробництва та ширшому застосуванню дронів.

Сирський заявляв, що співвідношення артилерійських пострілів вдалося суттєво скоротити. Повністю ліквідувати російську перевагу не вдалося, однак Україна дедалі частіше компенсувала нестачу снарядів точнішими ударами безпілотників.

Перехід ЗСУ на корпусну структуру

За каденції Сирського розпочався перехід української армії до корпусної системи управління. Передбачалося, що корпуси отримають постійний набір бригад, власне командування та відповідальність за конкретні ділянки фронту.

Раніше бригади могли часто передавати між різними оперативними угрупованнями, через що виникали проблеми з координацією, логістикою та відповідальністю.

Корпусна реформа мала зробити систему більш зрозумілою й наблизити управління до стандартів сучасних армій. Водночас критики заявляли, що її почали надто пізно, а формування нових штабів саме по собі не гарантувало змін у підходах до командування.

Що Сирський заявив після звільнення

Після рішення про звільнення Олександр Сирський опублікував розгорнуте звернення, у якому підбив підсумки своєї служби на посаді головнокомандувача ЗСУ та згадав основні військові операції, до яких був причетний від початку російської агресії.

Він заявив, що залишає посаду з усвідомленням особливої відповідальності, яку несе офіцер, очолюючи армію під час великої війни. Сирський наголосив, що перебував на фронті ще з 2014 року та знає, якою ціною Україні дається кожен звільнений кілометр території.

"Я передаю своєму наступнику армію, яка не лише тримає оборону, а й перебуває в стані наступу — з ініціативою, зі структурою, з людьми, які знають, як бити ворога. І я щиро сподіваюся, що цей наступ буде продовжено. Все для цього є", - підсумував Сирський.

Тож підсумовуючи варто зазначити, що Олександр Сирський очолив ЗСУ у складний момент. Українська армія відчувала нестачу боєприпасів, людей і техніки, тоді як Росія проводила наступальні операції майже по всій лінії фронту.

За час його командування Україна втратила низку населених пунктів, однак російським військам не вдалося здійснити швидкий стратегічний прорив, повністю обвалити фронт або досягти заявлених максимальних цілей.

Оцінки цього періоду залежать від того, з чим порівнювати результат. Водночас залишається очевидним той факт, що лександр Сирський вні великий вклад у незалежність нашої держави в умовах протитояння ворогу.

Тепер же пост головнокомандувача Збройними Силами України обійматиме Михайло Драпатий - один із найвідоміших бойових командирів російсько-української війни.