Чому одесити люблять Золотий берег: секрет популярності пляжу на 16-й станції

Серед десятків пляжів в Одесі особливе місце займає Золотий берег на 16-й станції Великого Фонтану. Для багатьох жителів це місце зберігає памʼять про сімейні традиції та є одним із найромантичніших куточків чорноморського узбережжя.

Сьогодні Золотий берег входить до переліку найпопулярніших пляжів міста. Однак його історія почалася задовго до появи самої Одеси, а шлях від тихого приморського поселення до сучасного курорту був довгим і насиченим подіями.

Від джерел прісної води до престижного курорту: як народжувався Золотий берег

Історія Великого Фонтану почалася задовго до того, як на карті з’явилася Одеса. Колись тут існували невеликі поселення, які виникали біля потужних джерел прісної води. Саме ці природні джерела забезпечували водою місцевих жителів і мандрівників, а згодом стали однією з причин активного освоєння узбережжя.

У середині XIX століття заможні містяни шукали затишні місця для забудови дачами подалі від міської метушні, і Великий Фонтан ідеально підходив для цього. На відміну від більш престижного Французького бульвару, земля тут була доступнішою, тому район поступово набував особливого колориту.

У 1882 році сюди проклали рейки спочатку парового, а пізніше електричного трамвая, тоді і виникла система станцій Великого Фонтану, яка збереглася до наших днів. Спочатку на узбережжя курсувала знаменита одеська "конка" — вагончики, запряжені кіньми. Згодом її змінив паровий трамвай, а вже на початку XX століття маршрут обслуговував електричний транспорт.

У цей період з’явилася і назва "Золотий берег". Її походження досі залишається загадкою, тому навколо неї виникло чимало легенд:

• за однією версією, берег отримав свою назву через особливо чистий золотавий пісок, який вигідно відрізнявся від інших ділянок узбережжя;
• інша легенда переносить нас у часи Османської імперії, коли начебто підземними ходами доставляли викрадених дівчат, яких обмінювали на турецьке золото;
• ще одна історія розповідає про турецький корабель, який затонув біля узбережжя на початку XIX століття, а місцеві жителі вірили, що судно перевозило значні запаси золота, які хвилі ще довго виносили на берег.

Наприкінці XIX століття район перетворився на справжній центр курортного життя. Тут працювали ресторани, буфети, літні театри та розважальні заклади. Особливою популярністю користувався театр Сергієва, де виступали актори, поети та митці.

На сцені театру свого часу читали вірші молоді літератори, які згодом стали відомими письменниками. Для тодішньої Одеси це був не лише курортний, а й культурний осередок.

Курортні романи та морські катери

У радянські роки Великий Фонтан пережив новий етап розвитку. Колишні дачі поступово перетворилися на санаторії, будинки відпочинку та дитячі табори. Сотні тисяч людей приїжджали сюди за путівками, щоб провести кілька тижнів біля моря.

Особливий розквіт припав на кінець 1970-х і початок 1980-х років. Саме тоді було реалізовано масштабні берегоукріплювальні роботи, які допомогли захистити узбережжя від руйнування.

Ті, кому не вистачало місць у санаторіях, орендували житло у місцевих мешканців, але вартість проживання залежала від близькості до моря. На пляжах працювали продавці кукурудзи, морозива та прохолодних напоїв, а ввечері відпочивальники збиралися на танцях або прогулянках уздовж узбережжя. Саме тут починалися численні літні романи, які нерідко продовжувалися після завершення відпустки.

До середини 1990-х років дістатися Золотого берега можна було прогулянковим катером від Морського вокзалу. Подорож морем дозволяла побачити місто з іншого ракурсу. За годину чи півтори пасажири опинялися біля знаменитого пляжу, проводили день на узбережжі, а ввечері поверталися до центру вже трамваєм.

Сучасний Золотий берег

Новий подих пляж отримав у 2011 році після масштабної реконструкції. У розвиток території було вкладено значні кошти, завдяки чому Золотий берег перетворився на сучасний рекреаційний простір, але з історичним шармом.

Головною окрасою стала нова набережна завдовжки близько 200 метрів. Її виклали гранітною бруківкою, облаштували зручними лавками, сучасними ліхтарями та декоративними клумбами.

Оглядові майданчики дозволяють милуватися морськими краєвидами з висоти. У вечірні години м’яке освітлення, шум хвиль та морський бриз створюють атмосферу, яка нагадує середземноморські курорти. Недарма багато одеситів приходять сюди навіть тоді, коли не планують купатися.

Сам пляж залишається одним із найкращих у місті, адже тут:

• широкий піщаний берег;
• пологий вхід у воду;
• достатньо місця навіть у розпал сезону;
• значна кількість магазинів, ресторанів та фудкортів.

Для дітей облаштовано ігрові майданчики та розважальні зони. Дорослі можуть скористатися спортивними майданчиками або орендувати шезлонги.

Цікаво, що поруч із сучасними закладами збереглися невеликі магазини старого формату. Саме вони нагадують про Одесу кінця XX століття і додають району особливого шарму.

Неподалік пляжу розташовані й інші цікаві місця. Любителі спокійного відпочинку можуть прогулятися зеленими зонами біля колишніх санаторіїв або відвідати мальовничі сквери.

Очевидним мінусом є парковка. На Золотому березі вона має обмежену кількість місць та зовсім не зручна. Відпочивальникам доводиться залишати свої автомобілі за декілька кварталів від зони відпочинку та пішки спускатися до моря.

За більш ніж століття Золотий берег на 16-й станції Великого Фонтану пережив епохи розквіту, реконструкції та змін, але не втратив свого особливого характеру. Сюди приходять за морем, сонцем, красивими краєвидами та атмосферою, яку неможливо відтворити в іншому місці.

Читайте: Від дачі французького графа до головного пляжу Одеси: історія легендарного Ланжерона, - ФОТО