"Шампанське тече рікою": як виступ Сердючки в Одесі став приводом для російської дезінформації

Ірландський журналіст Чай Боуз, який проживає в Москві, обурився виступом Верки Сердючки в Одесі. Саме так російські ЗМІ подали свою чергову хвилю критики України, використавши знайомий прийом - думку одного "західного експерта" представили як широку реакцію всього Заходу під заголовком "Шампанское течёт рекой, а беженцы — в Европу": На Западе отреагировали на концерт Сердючки в Одессе".

Хто такий цей "західний критик"

Аналіз профілю Боуза показує його справжню позицію. У його соціальних мережах можна знайти численні публікації, які викривляють дійсність про ситуацію в Україні та висміюють міжнародну допомогу воюючій країні. Людина, яка називає себе журналістом і декларує принцип "факти повинні визначати наратив, а не наратив визначати факти", на практиці робить прямо протилежне.

Класична схема дезінформації

Тактика проста, але ефективна: замість прямої пропаганди використовується "незалежне" джерело, яке нібито представляє західну точку зору. Одна людина перетворюється на "Захід", а її особиста думка подається як широка міжнародна реакція. Такий підхід має створити враження, що навіть союзники України ставляться до неї критично.

Особливо цинічним є фокус на культурних заходах під час війни. Росіяни намагаються представити будь-які прояви нормального життя як неповагу до трагедії війни, ігноруючи той факт, що підтримка морального духу нації є частиною опору агресору.

Чому це працює

Подібна дезінформація розрахована на тих, хто не перевіряє джерела. Коли бачиш заголовок "На Заході відреагували", природно сприймаєш це як думку багатьох. Насправді ж йдеться про одну людину з очевидною проросійською позицією, яка живе в країні-агресорі.

Питання, чому людина, що називає себе журналістом, замість об'єктивного висвітлення подій обрала тактику засудження воюючої країни, має очевидну відповідь. Справжня журналістика передбачає незалежність та об'єктивність, а не служіння чужим пропагандистським цілям. 

Читайте: Одеса наша і крапка: історичні факти руйнують кремлівські міфи