16 років на службі: одеський рятувальник Андрій Пилипчук про перший виклик, війну та мрії про мирне майбутнє

Рятувальник з Одеси Андрій Пилипчук вже 16 років служить у ДСНС, рятуючи життя людей та тварин. Його батько також був рятувальником, і це стало прикладом для вибору професії, про який він жодного дня не пожалкував.

Як повідомило Головне управління ДСНС України в Одеській області, Андрій ще з дитинства мріяв стати вогнеборцем, маючи перед очима приклад батька. Відразу після армії молодий чоловік долучився до лав надзвичайних служб. Навіть його рідний брат працює в ДСНС, що іноді створює кумедні ситуації.

"Люди інколи плутають нас", — з усмішкою розповідає рятувальник.

Перший виклик залишив важкий відбиток у пам'яті молодого рятувальника, оскільки йому довелося зіткнутися зі смертю людини. Той день став серйозним випробуванням для початківця рятувальника.

"Прямуючи до місця виклику, нам довелося боротися з негодою. Великі снігові замети, які траплялися на шляху, ускладнювали прибуття до місця пожежі. Але коли ми все ж таки дісталися до будинку, який палав, згаяний час зробив своє діло. Врятувати господаря вже не вдалося", — згадує Андрій.

За 16 років служби рятувальник побачив безліч різних ситуацій, кожна з яких була унікальною. Особливе місце в його роботі займає порятунок тварин, до якого він ставиться з особливою відповідальністю.

"Викликів за 16 років було дуже багато, усі так і не згадаєш. Кожен виклик - різний і непередбачуваний", — каже він. "Коли бачиш ці маленькі оченята, повні страху та розгубленості - вони можуть розтопити серце не тільки дитини, а і суворого чоловіка. В мене у самого є домашні улюбленці. Одне можу сказати безперечно, для нас - кожне життя важливе", — з посмішкою розповідає Андрій.

Початок повномасштабного вторгнення кардинально змінив роботу рятувальника та життя всього міста. Того дня Андрій зрозумів, що його професія стала ще більш важливою для людей.

"Я був вдома, але вранці, почувши вибухи, я вже не просто їхав, я летів на роботу. Цей день був як в тумані. Паніка та розгубленість, можна сказати, що хаос огорнув місто. Але я розумів, що треба "взяти себе в руки" і працювати, бо наша допомога вкрай потрібна людям", — згадує він.

Війна внесла свої корективи в роботу рятувальника, зробивши виклики більш трагічними та болючими. Кожен пов'язаний з війною виклик залишає глибокий слід у душі рятувальника.

"Роботи з початком повномасштабного вторгнення стало не те щоб більше, а, можна сказати, виїзди стали страшніші. Кожен виклик, пов'язаний з війною, завжди залишає відголосок в душі. Коли ти прибуваєш на місце виклику, будинок вщент зруйнований, розумієш, що там були люди, а допомогти вже немає можливості - це найболючіші моменти в моєму житті", — ділиться Андрій.

Постійне напруження між роботою та турботою про близьких стало частиною життя рятувальника. За рішучі дії та відданість справі Андрія нагородили нагрудним знаком "За відвагу в надзвичайній ситуації".

"Коли я на чергуванні, переживаю за сім'ю, коли вдома - за колег", — зізнається він.

Найбільшою підтримкою для рятувальника залишається родина, яка дає йому сили продовжувати службу. Його маленький син стає джерелом натхнення та надії на краще майбутнє.

"Моя родина — це моя фортеця. Дружина завжди підтримує мене, а маленький синочок — це мій амулет, мій сенс життя. Коли приходиш додому після важких змін, він посміхається тобі і ти забуваєш про всі негаразди. Хочеться щоб війна закінчилась і дитинство мого сина було мирним та щасливим. Щоб він ріс у світі без страху", — мріє рятувальник.

Андрій бажає кожному українцю витримки та закликає об'єднуватися заради спільної мрії. Він вірить, що разом українці зможуть наблизити день Перемоги.

Читайте: Дрон поцілив у будинок: на Одещині сталися масштабні руйнування внаслідок нічної атаки, - ФОТО, ОНОВЛЕНО