Одесская семья боится выселения и просит помощи президента

В редакцию 048.ua поступило открытое письмо президенту Украины от семьи Буровых. Люди зарегистрированы и проживают в помещении обжещития для малосемейных «Одесского кожевенного завода №1» по адресу Слободская,56. Семью намерены выселить, так как признали помещение, в котором она живет, нежилым.

Буровы утверждают, что в 1990-х некая группа лиц скупила акции завода, и к 2002 году этой группе удалось на собрании собственников поставить своего «карманного» директора, который взял курс на постепенное сворачивание производства и распродажу имущества предприятия. В 2007 году производство было полностью остановлено.

«Здания общежитий путём стараний сторудников КП «МБТИ и РОН» чудесным образом превратились в «производстенные помещения», изменив статус на «нежилые», на основании этого были включены в состав целостного имущественного производственного комплекса и приватизированы. Руководство завода пытается выгнать жильцов общежитий на основании того, что они «незаконно занимают производственные помещения. Судебные процессы, начатые в 2004 году, продолжаются по сей день, судьи многократно и грубо нарушали КАС Украины, игнорируя аргументы жильцов и результаты строительно-технических экспертиз и не подвергая ни малейшему сомнению показания представителей руководства завода, иногда заведомо ложные» - заявляют люди.

Жильцы пытаются отстоять свои права, требуя либо отдать им помещения общежитий в собственность, либо законного отселения в равноценные квартиры. Текст открытого письма размещаем ниже:

Відкрите звернення.

Шановний пане Президент, Вікторе Федоровичу!

Звертаємось до Вас із надією на захист. Оскільки серед керівництва Одеської області не можемо знайти жодного представника влади, який би міг запобігти злочинним планам рейдерів, що намагаються відібрати житло у гуртожитку, мешканцями якого є чоловік — військовий пенсіонер, жінка — вчителька молодших класів та інвалід другої групи, а також двоє наших синів.

А саме, наша родина з чотирьох осіб, в якої, я, Бурова Лариса Михайлівна, разом із чоловіком Буровим Сергієм Юрійовичем та двома синами — Олександром та Миколою — зареєстровані та мешкаємо у житловому приміщенні гуртожитку для малосімейних «Одеського Шкіряного заводу №1» за адресою вул. Слобідська, 56, на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ОП «КООТ» №20 від 18 травня 1993 р. та посвідчення №10 на право вселення в кімнату гуртожитку житловою площею 19 м².

Це стало можливим тому, що чоловік — Буров Сергій Юрійович — з 15 грудня 1981 року працював в обробному цеху «Одеського виробничого об’єднання ім. В. І. Леніна» «Шкірзавод №1» контролером п/ф за 4 м розрядом, а я — Бурова Лариса Михайлівна — після декретної відпустки із 5 вересня 1983 року працювала у дитячому садку №148, шефство над яким узяло на себе підприємство «Шкірзавод №1» «Одеського виробничого об’єднання ім. В. І. Леніна».

Вказане приміщення весь час використовується для постійного проживання сім’ї Бурових, і це підтверджується неодноразово виданими довідками «Одеського виробничого об’єднання ім. В. І. Леніна» «Шкірзаводу №1» та іншими органами. Більш того, цей факт підтверджують штампи про постійну прописку в наших паспортах. А також за користування вказаним житловим приміщенням постійно сплачувалася плата у касу підприємства у повному обсязі.

Майно «Одеського виробничого об’єднання ім. В. І. Леніна "Шкірзавод №1"» було приватизовано у 1995 році Орендним підприємством «КООТ», правонаступником якого є КП «Одеській Шкіряний завод №1». На думку керівництва КП «Одеській Шкіряний завод №1» до об’єктів приватизації ввійшла також будівля гуртожитку по вул. Слобідська, 56 на розі вулиці Гаріна, де мешкає наша сім’я. А зараз КП «Одеський Шкіряний завод №1» у судовому порядку ставить питання про звільнення Буровою Л. М., Буровим С. Ю., Буровим О. С., Буровим М. С. нежитлових приміщень по вул. Слобідська, 56, в м. Одесі, які позначено в технічному плані під літерою «Д 1» та зобов’язання не створювати перешкод в здійсненні КП «Одеський Шкіряний завод №1» права власності на нежилі приміщення за вказаною адресою.

Ставимо до Вашого відома, що шляхом посадового підлогу в технічну документацію, де відображена будівля нашого гуртожитку, було внесено зміни інженером КП «МБТІ та РОН» міста Одеси, та житлову будівлю, в якої ми проживаємо, було виправлено на нежитлову.

Про цей факт повідомлено прокурора Одеської області, прокурора Суворовського району м. Одеси, голову Фонду державного майна України в Одеській області та його замісника, керівництво КП «МБТІ та РОН», комісію по гуртожиткам Одеської міської ради, голову «Партії Регіонів» Одеської міської ради, керівництво Суворовської районної адміністрації.

Будь-яких заходів уповноваженими органами, які можуть та повинні впливати на виниклу ситуацію, не вживається, а прокуратура не вбачає в діях КП «МБТІ та РОН» ознак злочину, який кваліфікується як посадовий підлог за ст. 366 КК України.

Єдиний крок, який зробила прокуратура — це звернення до Господарського суду міста Одеси про визнання права на будівлю гуртожитку за державою. Але до вказаного процесу родину Бурових з незрозумілих причин довго не допускали. Про це подбала скандально відома суддя Торчинська Л. В., яка вела цілий ряд гучних рейдерських справ. Суддя господарського суду Рога Н. В. зовсім відхилилася від предмету спору. А останнє судове засідання у Одеському апеляційному господарському суді провели без участі Бурових, не повідомивши їх про дату та час розгляду. Про це заздалегідь подбали судді: Мацюра П. Ф., Андреєва Е. І., Ліпчанська Н. В.. А Вищий господарський суд у складі: Божок В. С., Костенко Т. Ф., Полянського А. Г., не виправив помилок нижчих судів, та його ніяк не зацікавило те, що судовий розгляд апеляції було проведено у відсутності Бурових.

Не бажаючи слухати родину Бурових та звертати увагу на багату кількість доказів того, що будівля, де ми проживаємо, є гуртожитком, господарські суди, як це вже стало традицією в Україні, зайняли сторону рейдерів та відмовили прокуратурі в позові, прийнявши неправосудні акти.

В результаті будівля гуртожитку не перейшла до державної власності та у подальшому до комунальної власності, та житлове приміщення у ньому не може бути приватизовано нами. Що порушує наші права, гарантовані Конституцією та Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.».

Суддя Суворовського суду Кисельов В. К. вже намагався виселити родину Бурових з гуртожитку своїм рішенням, яке в подальшому було скасовано. Але до судді Кисельова знов потрапляє справа про визнання дій КП «МБТІ та РОН» протиправними та зобов’язання позначити спірну будівлю гуртожитку як житлову. Але зазначений суддя оцінює докази та робить висновки такі, як треба рейдерам, а тому безпідставно відмовляє нам в позовних вимогах. Зараз його рішення оскаржено та знаходиться на розгляді у Одеському апеляційному адміністративному суді, де головуючий — суддя Ступакова І. Г., яка, намагаючись провести судовий розгляд у відсутності Бурових, не повідомляє нас належним чином, а надсилає повістки про виклик Бурових на судові засідання, які вже минули. А тому ми не знаємо, коли буде слухання справи. Крім того, повідомлення суддя Ступакова І. Г. надсилає не за адресою, що вказана Буровими, чим порушує КАС України.

Таким чином, судді порушують присягу, права людини, ігнорують докази, закони та Конституцію України.

Вже є прийняті суддями неправосудні акти, які націлені на відібрання в нас житла і порушення наших житлових прав, а їх дії кваліфікуються за ст. 375 КК України.

Але нікого не цікавить, що судова реформа ніяк не вплинула на злочинність у судових органах, а боротьба з корупцією — на посадових осіб держави.

Завдяки злочинним та безвідповідальним діям органів влади ми можемо залишитись на вулиці без власного житла.

Шановний Вікторе Федоровичу! Остання надія тільки на Вас. Ви, як гарант Конституції, можете впливати на правоохоронні процеси та захистити наші житлові права відповідно до ст. 17 ЦК України, в межах своїх повноважень.

В зв’язку з наведеним та керуючись ст. 15, 17 ЦК України, родина Бурових просить Вас вжити невідкладних заходів та:

Всі необхідні документи, які підтверджують доводи звернення, є в Прокуратурі Суворовського району м. Одеси, КП «МБТІ та РОН» м. Одеси, а також у представництві Фонду державного майна України в Одеській області.

7 лютого 2012 року