Булінг: проблема чи вигадка психологів?

Вікові хроніки свідчать про те, що конфлікти та цькування в колективах існували завжди. Перші згадки про подібні явища сягають античності, але академічне дослідження розпочалось значно пізніше, аж у XX столітті. І лише за останні декілька десятиріч це явище отримало назву "булінг" і стало предметом глибокого вивчення у психології. Визначення та систематизація булінгу як специфічної проблеми розпочалася з робіт скандинавських дослідників у 1970-х роках, коли вони стали звертати увагу на агресію серед школярів як на особливу соціальну динаміку.

Булінг, як систематичне та навмисне приниження вразливих осіб, визначається як серйозна соціальна проблема, а не просто вигадка психологів. Психологиня Марія Сичинська зазначає: "Булінг може завдати серйозної шкоди психічному та фізичному здоров’ю дитини, тому важливо знати, чому він існує і як з ним правильно боротися." Детальніше про це можна дізнатися у її статті: https://sychynska.com/buling-yak-poperedyty-ta-protystoyaty-problemi/

За даними різних досліджень, близько 20% учнів у світі регулярно стикаються з різними формами булінгу. Це підкреслює масштаб проблеми і потребу в її розв'язанні. Жертви булінгу часто зазнають тривалої психологічної шкоди, що може впливати на їхнє подальше життя.

Ключовими факторами, що спонукають дітей до булінгу, є емоційна незрілість та нестача емпатії. Наприклад, недостатньо розвинена здатність контролювати імпульси може змусити дитину вдатися до агресії, щоб встановити своє домінування. Також, якщо дитина зіштовхується з насиллям у сім'ї, це може вплинути на її поведінку в школі та серед однолітків.

Різновиди булінгу та шляхи подолання проблеми

Булінг поділяється на психологічний та фізичний. Психологічний булінг охоплює залякування, приниження, поширення чуток тощо. Фізичний булінг полягає в нанесенні ушкоджень і може охоплювати бійки, штовханину та інші форми фізичного насильства.

Для розв'язання проблеми булінгу критично важливим є створення довірливих стосунків у сім'ї. Батькам необхідно відверто взаємодіяти з дітьми і постійно їх підтримувати. Крім того, школи повинні забезпечити наявність програм протидії булінгу та психологічної підтримки. Одним з важливих елементів у запобіганні булінгу є розробка і впровадження комплексних програм, які включають навчання та тренінги не тільки для учнів, але й для вчителів та батьків. Також адміністрації шкіл можуть створити "зони безпеки" або спеціальні програми, де учні можуть отримати допомогу та підтримку в безпечному середовищі. А шкільні психологи та консультанти повинні бути завжди доступними для допомоги дітям, які зазнали цькування (наприклад, проводити індивідуальні та групові консультації). Навчання емпатії, розвиток навичок мирного вирішення конфліктів та підтримка позитивної поведінки можуть значно вплинути на загальну атмосферу в школах.

Тож, булінг — це не вигадка психологів. Це серйозна проблема сучасності, яка вимагає систематичної роботи та залучення всіх членів суспільства. За допомогою спільних зусиль можна створити середовище, де кожна дитина відчуває себе в безпеці та цінується.