Лікарі проєкту UNFPA: головне завдання – повернути медицину людям

Лікарям мобільних бригад акушерів-гінекологів, які працюють на Одещині за сприяння Фонду ООН у галузі народонаселення, доводиться повертати жителям доступ до медицини, якого ті не мали роками. З чим доводиться стикатися та як лікар, що поспішає до пацієнта, може опинитися під судом за тяжким звинуваченням – діляться медики, повернувшись з чергової поїздки.

З обладнання ФАПів у віддалених селах – напіврозвалена груба. Повна відсутність фельдшерів та медсестер. При цьому через брак сімейних коштів, порушену логістику та розбиті дороги місцеві мешканці роками не можуть дістатися не те що до обласної лікарні – навіть до районки.

Лікарі мобільних гінекологічних бригад працюють на Одещині у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Медики дуже схвильовані тим, що через відсутність доступу до медичних послуг стан здоров’я населення значно погіршується. Та навіть про це до початку роботи проєкту самі люди не могли довідатися. А значить, і вчасно запобігати найстрашнішому. Тому жителі таких сіл як ніхто інший розуміють, що означає для них машина із вже звичним логотипом. І лікарів,  які з безкоштовною допомогою завітали до них за сотні кілометрів з Одеси, приймають вже як рідних.

Створили ефективну модель

«Проєкт надважливий. Виїжджаємо у невеликі села, де через фінансову скрутність у населення вкрай низька доступність до медицини – особливо відвідувати обласні та районні центри. А наша мобільна бригада повністю екіпірована, має всі розхідні матеріали. Оснащені тестами на глюкозу, інфекції, що передаються статевим шляхом. Є й електрокардіографи, відеокольпоскопи, апарат УЗД. Працюють висококваліфіковані фахівці обласної лікарні – гінекологи, терапевти, невропатологи разом із медсестрами. Все це дає можливість на місцях у віддалених районах провести якісне обстеження жінок та чоловіків різного віку. Це дуже важливо», – розповідає регіональний куратор проєкту, начальник відділу стратегічного розвитку і міжнародних зв'язків Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Валентина Беспояса.

Виїжджають разом із сімейними лікарями, які працюють на тих територіях. Перед початком місяця надають наказ облздраввідділу, де перелічувано всі села. Там є керівники підрозділів. Після цього лікарі проєкту туди телефонують і кажуть, що у такий-то день планують бути у них. Що будуть такі-то фахівці, які зможуть прийняти таку-то кількість людей. Тому потрібно запросити тих, кого доцільно обстежити.

«Це ті, хто не може поїхати, давно не був у гінеколога, потребують дообстеження, мають хронічні захворювання. Таки чином формується розуміння єдиного медичного простору для злагодженої роботи системи. Таку робочу модель ми створили», – підкреслює координатор.

Їздити доводиться на відстані до 300 кілометрів у один бік. Є села, які знаходяться за кількасот метрів до Молдови. Там складні дорожні умови. Рятує те, що у рамках проєкту донори виділили гарний надійний та швидкий автомобіль високого класу. Він повністю оснащений. Фінансують і паливо. Тому лікарі можуть нормально поїхати та відпрацювати, надати допомогу.

Не тільки виявити, а й вилікувати

Якщо у людей щось виявляють – запрошують до обласної лікарні на дообстеження. Вся інформація, яка виявляється, відразу передається сімейному лікарі, аби той вже контролював, щоб жінки дообстежувалися у плановому порядку в обласному чи районному центрах.

«Після цього у центри звертаються десятки людей. Так, наша лікар, яка є терапевтом, та вже має спеціалізацію за кардіологією, виявила у жінки ваду розвитку серця, яку раніше ніхто не бачив. Жінку відправили до обласної лікарні, поставили на облік, планують оперативне лікування. Виявляють масу занедбаних випадків з інших, нерідко, онкозахворювань. Тому це дуже слушно», – ділиться Валентина Беспояса.

Роблять близько 20 виїздів щомісяця. У складі бригад позмінно працюють три лікарі-гінекологи та два терапевти: одна має додаткову спеціалізацію по неврології, а друга – по кардіології. Їх супроводжують дві медсестри, які допомагають лікарям та виконують діагностичні маніпуляції – заміряють рівень цукру, кардіограму, тести на ВІЛ, гепатити і таке інше. Є апарат УЗД, завдяки якому гінекологи можуть дивитися різну патологію малого таза, виявляти якісь нюанси тощо. 

Їх називають паличкою-виручалочкою

Завідувач центру акушерсько-гінекологічної допомоги Сергій Петрових підкреслює, що багато мешканців віддалених регіонів довгий час не мали змоги звернутися за медично допомогою. Дехто взагалі за допомогою не звертався – через фінансові та географічні причини. Тому для них лікарі бригади стали справжньою паличкою-виручалочкою – як їх назвали самі люди. А особливо актуальний проєкт для внутрішніх переселенців.

«Часто звертаються з кардіологічними проблемами, гіпертонічними хворобами, у когось – інфаркти та інше. А, в основному, до цих обласних лікарів приходять ті, хто навіть у районні лікарні не можуть звернутися. Ми надаємо їм допомогу вищого консультативного рівня, можемо направити до своєї обласної лікарні», – каже медик.

Він додає, що багато жінок взагалі ніколи не проходили огляд, не здавали на онкоцитологію, не обстежувалися на ракові клітини. Хоча це потрібно робити раз на рік. Більшість звертаються вже тоді, коли припікає. Але у віддалених районах коли дізнаються, що можна зробити УЗД безкоштовно – йдуть навіть ті, кому це не потрібно: подивіться нам печінку, шлунок, нирки та інше. І медики роблять.

«Не раз виявляли інфаркти, якісь вади серця. Наприклад, вчора, одна жінка каже, що за пару днів виріс живіт. Я зробила УЗД і виявилося, що там величезна міома – як на 15 тижнях вагітності. Жінка навіть не знала про це – ніколи не відвідувала гінеколога. Ми направили її до гінекології на операцію та лікування», – розповідає лікар.

Бувають й неоперабельні пухлини…

«Доводиться бачити багато сільських ФАПів, в яких просто стоїть пічка, немає ані фельдшера, ані медсестри. Працювати нема кому – двері нам відкриває староста. Багато сил забирає дорога та ризики, які з нею пов’язані. Одного разу ми їхали у Татарбунарський район. Нас зупинили біля Паланки – хоча раніше там нормально проїжджали», – ділиться враженнями Сергій Петрових.

Тоді просто на посту на лікаря склали протокол про незаконний перетин кордону. І хоча він показував всі необхідні офіційні документи – їх це не цікавило. А ще – вручили повістку. І тепер йому доводиться ходити на судові засідання з цього приводу. Замість того, щоб рятувати життя людей.