"Ройтбурд вдихнув в нього нове життя" в Одесі Жадан та Кошкіна згадували колишнього директора худмузею

Після останньої ракетно-дронової атаки постраждало понад 400 квартир та Одеський художній музей. В будівлі, яка є спадщиною ЮНЕСКО, повилітали шибки, посипалась стеля та постраждали картини. Символічно, що на цих вихідних в Одесі відбулися поетичні читання Meridian Czernowitz, де пройшов вечір-пам’яті директора музею Олександра Ройтбурда «Памʼятаєш, як Ройтбурд…». Згадували його поет Сергій Жадан, редакторка LB.ua Соня Кошкіна та видавець Святослав Померанцев.

На вечорі побувала кореспондентка 048.ua.

В центрі UNION повна зала. На сцену виходять поет Сергій Жадан, редакторка LB.ua Соня Кошкіна та видавець Святослав Померанцев. Ця година присвячена художнику та директору Художнього музею Олександру Ройтбурду. Його друзі згадують Олександра як веселу, глибоку та талановиту людину.

Сергій Жадан говорить, що навіть до того, як вони познайомилися, було відчуття, що вони вже знайомі. Хоча де й як саме перше зустрілися - не пам’ятає.

“Десь ми поруч весь час знаходилися і все нам ніяк не випадало зустрітися. Я думаю, це як раз дуже добре характеризує Олександра. Тому що це була не просто людина в фізичному тілі, це було явище. Не знати Ройтбурда в Україні було неможливо. До нього можна було по різному ставитися, можна було його любити, ненавидіти, захоплюватися чи навпаки вважати його цілковитим аферистом”, - каже Сергій.

Коли згадуєш епізоди, пов’язані з Олександром, то виходить, що це не спогади, а суцільні анекдоти. Взагалі він був відкритою людиною зі своїми та дуже закритим з чужими, - каже поет. Та розказав публіці декілька історій з Олександром Ройтбурдом.

“Я пам'ятаю, як Слава запросив Ройтбурда на цей фестиваль. Ми святкували вихід книжки з Сашиними ілюстраціями. В якийсь момент він почав співати частівки. І ми йдемо в готель “Буковина”, а ми там всі разом жили. Ми підходимо до готелю, а навколо нього лежать люди: на ковдрах, на перинах. А виявляється, що готель замінували. А там майже всі мешканці були учасниками фестивалю, були й іноземці. Вони не розуміють, що таке замінувати готель. Ну, вони взяли з собою подушки, ковдри та і лягли біля нього - чекають, поки його розмінують. І тут Ройтбурд іде повз них та співає частівки. І з одного боку замінований готель, а з іншого Саша, який співає".

“Коли я приїжджав до Одеси, то одразу телефонував Ройтбурду. І, якщо він був в місті, то ми завжди бачились. І ось якось він мені каже: приходь до мене додому, ми варимо самогон. Прекрасне заняття для українського інтелектуала. Ну, я кажу "добре". Я прихожу до нього на квартиру, а він сидить зі своїм товаришем і вони як діти, які попкорн готують - страшенно захопленні процесом. Стоїть така диявольська машина і вони сидять чекають самогон. А він же женеться повільно, а їм скучно. І що роблять люди, які женуть самогон? Вони п'ють те, що є. Я з ними просидів 2 години і за цей час накрапало пів пляшки, а випили ми дві".

Книга Олександра Ройтбурда "Вірші дилетанта". Цікаво, що ілюстрації до цієї книжки зробив поет Сергій Жадан.

“Пам’ятаю, як ми прийшли до нього десь за місяць до його смерті. Ми зі Славою прийшли до нього додому і він вже був хворий. Ми йому показали макет його книжки. І я питаю: “Як тобі малюнки?” І він раптом говорить: “Мені не подобається, бо ти не повною мірою зобразив аморальність поведінки головного героя”. І от у цьому був весь Ройтбурд. Йому було дуже боляче, але він все одно жартував. І я пам'ятаю, що Слава його тоді запитав: “Ти що, збираєшся помирати?”, а він сказав: “Так, але не зараз”, - згадує Сергій Жадан.

Звісно, друзі не могли не згадати директорство Ройтбурда. Він показав, що мистецтво - це здатність й можливість створювати з повітря якісь химери, які стають цікавими, - каже Сергій Жадан.

“У чому феномен директорства Ройтбурда? Ясна річ, що він сам по собі метафора, він яскрава постать і зрозуміло, що він вдихнув життя в музей. Але річ не лише в цьому. Це був один з небагатьох прикладів того, що державні культурні інституції можна реформувати. Він показав, якщо мати іноваційний підхід, мати хорошу команду і хороші наміри, то все буде. Тому що він же не купив нову колекцію в цей музей. Там залишилось те, що й було. Виявилося, що достатньо це поперевішувати місцями, правильно подати, зробити правильний контекст і раптом все це починати грати іншими барвами”, - говорить поет.

Соня Кошкіна згадує, як тривав конкурс на посаду директора музею. Це були баталії на 3 чи 4 сесії обласної ради, - каже редакторка LB.

“Ми зустрілися з ним пізно ввечері й він мені розповідає: “Скоро сесія облради, вони мене валять”, а я кажу: "які у них підстави?" І він каже: “Ти знаєш, що вони зробили? Вони роздрукували листівки, тодішня ОПЗЖ, та розклали на столах всіх депутатів облради, щоб вони не голосували. Там було написано, що я пишу картини гівном. І це реально працює”. А потім його звинувачували, що в нього нібито похабні картини. Але він знав, що він має стати директором музею”, - розповіла Кошкіна.

Соня Кошкіна теж вважає, що Ройтбурд вдихнув нове життя в Художній музей.

“Я згадую історію з музеєм. От останні два яскраві роки, які він присвятив музею. І давайте говорити чесно: з обласного музею, де багата колекція, він зробив перлину за дуже короткий термін. І хто не з Одеси точно знає, що коли люди приїжджають в місто, то останніми роками одна з перших точок, куди точно треба сходити - це Одеський художній музей”, каже Соня.

Олександр Ройтбурд помер восьмого серпня 2021 року.