Мало хто здогадується, але сучасний проспект Українських Героїв міг простягатися до самого морського порту. Саме так його задумував автор першого генерального плану Одеси Франц де Воллан, який хотів створити для молодого міста величний бульвар європейського масштабу.
Втім, архітектурні рішення XIX століття, війни, зміни влади та численні перейменування перетворили проспект на дещо інше. Сьогодні його дерева, старовинні будинки та сквери пам'ятають значно більше, ніж може здатися випадковому перехожому.
Від Великого проспекту до символу сучасної України
Історія проспекту почалася ще наприкінці XVIII століття, коли військовий інженер Франц де Воллан створював генеральний план молодої Одеси. Саме тоді майбутня магістраль отримала назву Великий проспект і стала однією з головних осей забудови міста. Для свого часу це була надзвичайно широка вулиця — близько 80 метрів, що мало зробити її одеським аналогом знаменитих європейських бульварів.
Уже на початку XIX століття проспект став одним із центрів торговельного життя. Він з'єднував Грецьку площу, Старий базар та майбутній Привоз, перетворившись на головний маршрут між найважливішими ринками Одеси. Уздовж нього працювали десятки торговельних рядів — єврейські, караїмські, німецькі та інші, куди щодня приходили тисячі містян.
Після смерті імператора Олександра І магістраль отримала назву Олександрівський проспект. Саме під нею він став відомим далеко за межами Одеси. У XIX столітті це була одна з найжвавіших торговельних вулиць міста, де працювали:
- магазини тканин;
- галантереї;
- капелюшні салони;
- книгарні;
- численні лавки.
Одеські купці мали власні правила торгівлі. Покупцям рекомендували не погоджуватися на першу озвучену ціну, адже торг був невід'ємною частиною місцевої культури.
Проспект, який неодноразово змінював назву
Історія цієї вулиці нерозривно пов'язана зі змінами політичних режимів. Після встановлення радянської влади у 1927 році Олександрівський проспект перейменували на честь лейтенанта Петра Шмідта.
Під час румунсько-німецької окупації Одеси в роки Другої світової війни проспект отримав нову назву — проспект Гітлера. Саме з цим періодом пов'язана одна з найтрагічніших сторінок його історії. Після диверсії проти німецької комендатури дерева вздовж проспекту використовували як місце масових страт заручників.
Після звільнення Одеси радянська влада спочатку повернула назву Шмідта, а вже через кілька тижнів перейменувала магістраль на проспект Сталіна. Після розвінчання культу особи у 1961 році він став проспектом Миру.
Лише у 1995 році історичну назву Олександрівський проспект офіційно повернули. Вона проіснувала майже три десятиліття. У травні 2023 року в межах процесу дерусифікації міська рада не ухвалила рішення перейменувати його на проспект Українських Героїв.
Історичні будівлі
Колись проспект починався майже від сучасної Дерибасівської і мав продовження у напрямку порту. Однак реалізувати грандіозний задум де Воллана повністю не вдалося. Будівництво великих приватних споруд, серед яких Будинок Торічеллі та інші знакові будівлі, фактично розірвало первісну містобудівну вісь.
Кожен квартал проспекту має власну історію. Однією з найцікавіших споруд є будинок колишньої духовної семінарії, зведений у другій половині XIX століття. Тут навчалися майбутні священнослужителі, викладали іноземні мови та світські дисципліни.
Ще одним важливим історичним об'єктом стала будівля першої єврейської гімназії. На початку XX століття сюди приїжджали навчатися молоді люди з різних куточків, адже тут можна було отримати якісну освіту.
Окремої уваги заслуговує історія Покровської церкви. Колись величний храм займав цілий квартал між сучасними вулицями Єврейською та Жуковського. Саме тут були встановлені одні з перших міських годинників, за якими звіряли час мешканці центральної частини Одеси. У 1930-х роках храм знесли, а з його каменю побудували школу, яка нині відома як одна з міських гімназій.
Цікаві сторінки міського життя
Наприкінці XIX століття взимку тут облаштовували ковзанку, яка збирала мешканців різного віку. Для тогочасної Одеси це було популярне місце відпочинку.
Навпроти Покровської церкви у 1870-х роках встановили фонтан, який став окрасою проспекту. Через багато десятиліть його реконструювали, перетворивши на пам'ятник-фонтан правоохоронцям, які загинули під час виконання службових обов'язків.
У різні роки проспект був вимощений бруківкою, а згодом отримав асфальтове покриття. Після масштабного благоустрою середини XX століття зелена центральна алея остаточно сформувалася як одна з улюблених зон відпочинку містян.
Яким може стати проспект Українських Героїв
Останніми роками навколо проспекту активно обговорюють ідеї його подальшого розвитку. Команда одеських архітекторів Archhab представила концепцію сучасного громадського простору.
Проєкт передбачає створення кількох тематичних зон. Одна з них буде присвячена українським Героям і стане місцем пам'яті, інша — книжковому простору, ще одна — відпочинку та сімейному дозвіллю. Архітектори також пропонують розширити зелену територію, облаштувати нові дитячі майданчики, місця для занять спортом і комфортні рекреаційні простори.
Найбільш незвичною ідеєю стали спеціальні пішохідні переходи у вигляді легких мостів над перехрестями. Завдяки цьому, за задумом авторів, можна буде пройти всією зеленою віссю від Старобазарного скверу майже до моря, практично не перетинаючи автомобільний рух.
Окремий елемент концепції — відновлення історичної ярмаркової вежі у Старобазарному сквері. Двісті років тому саме вона була символом початку та завершення міської торгівлі, а сьогодні може стати ще одним туристичним магнітом.
Сучасна назва стала логічним продовженням історії проспекту. Якщо колись він відображав навʼязані імперські чи радянські часи, то сьогодні він символізує пам'ять про людей, які захищають незалежність України.
Нагадуємо
В Одесі реставруватимуть будинок Ашкіназі на Рішельєвській та будинок Зонтага на Приморському бульварі. Під час робочої зустрічі вже погодили перші практичні кроки для реалізації грантової угоди між Україною та Італією.
Читайте також: Граніт із Неаполя, пам'ять про де Рібаса та дух Одеси: чим особлива Дерибасівська, - ФОТО