Соціологічне дослідження, проведене в межах проєкту ODREAM, показало, що молодь міста фактично поділилася на два табори — тих, хто відстоює звичний «одеський міф», і тих, хто вважає деколонізацію необхідною для національної безпеки.
Молоді одесити по-різному сприймають деколонізацію міста: для одних вона є загрозою звичній ідентичності, для інших - питанням національної безпеки. Таких висновків дійшли автори соціологічного дослідження, проведеного в межах проєкту «ODREAM – Одеса долає російський імперський міф».
Дослідження презентувала громадська організація «Історія. Культура. Демократія». Його метою було з'ясувати, як молоді одесити сприймають історичні події та постаті, які Росія використовує у своїй пропаганді щодо Одеси. Автори наголошують, що дослідження має якісний характер і не претендує на статистичну репрезентативність.
Соціологи провели чотири фокус-групи із людьми 18–30 років, які негативно ставляться до деколонізації, а також 11 глибинних інтерв'ю з тими, хто підтримує перейменування вулиць та демонтаж імперських символів.
Під час дослідження учасникам пропонували обговорити найпоширеніші російські наративи про Одесу: нібито місто було засноване Катериною ІІ у 1794 році, є органічною частиною «русского мира», а пам'ятник Олександру Пушкіну є невід'ємним символом Одеси.
В якому році була заснована Одеса
Окремий блок дослідження стосувався сприйняття віку Одеси. Автори зазначають, що дата 1794 року для багатьох молодих одеситів досі залишається базовою через шкільну освіту та міські традиції. Водночас прихильники деколонізації позитивно сприймають інформацію про першу письмову згадку поселення Кочубіїв у 1415 році, розглядаючи її як спосіб відокремити історію міста від російських імперських міфів.
Демонтаж памʼятників
Також з респондентами обговорювали пам'ятник Олександру Пушкіну. Частина учасників сприймає його як символ дитинства, культури та міської естетики, не пов'язуючи з російською імперською політикою. Натомість прихильники деколонізації називають пам'ятник інструментом російської культурної експансії та вважають, що йому місце у музеї, а не в центральному просторі міста.
Дослідження також показало, що більшість опитаних молодих людей практично не знає, ким був письменник Ісаак Бабель. Водночас навіть ті респонденти, які не могли розповісти про нього, нерідко виступали проти можливого демонтажу його пам'ятника, пояснюючи це небажанням змінювати звичний міський простір.
Висновки
У підсумку автори дійшли висновку, що для однієї частини молоді "одеський міф" залишається способом збереження особистої стабільності, тоді як для іншої деколонізація стала шляхом до формування нової української ідентичності міста. На думку дослідників, результати свідчать про необхідність ширше пояснювати причини змін у топоніміці, історичній політиці та культурному просторі Одеси.