Конструктивістський фільм-репортаж про рух «двадцятип’ятитисячників» – робітників направлених Партією в 1929 році на підйом села. Фільм знімався в одному з найбільших радгоспів свого часу «Гігант», на Харківському тракторному заводі, Чорноморському флоті в Севастополі.
«Небувалий похід» – остання робота авангардистської школи кіноків в Україні. Творчі шляхи Михаїла Кауфмана і Дзиґи Вертова розійшлися після «Людини з кіноапаратом» (1929). З частини відзнятого матеріалу Михаїл змонтував власний фільм «Навесні» (1929). «Небувалий похід» – його наступна робота, створена в атмосфері початку реакції та неприязного ставлення кінокритики до «естетизування машин» та «неігровізму» кіноків.
У «Небувалому похіді» Кауфман уже відходив від ідеї механічної камери-ока, проте машинами – тракторам і комбайнам – все ще приділяв набагато більше уваги, ніж людям. Злидням тогочасних сіл Кауфман протиставляє геометричний ритм механізованих заводів.
Проблемою сіл, в дусі пропаганди того часу, показано куркулів, а прогресивним кроком – формування колгоспів. Колективізація у фільмі йде пліч-о-пліч з індустріалізацією, а от наступним етапом «небувалого походу» в останніх кадрах фільму зображена мілітаризація.
«Небувалий похід» – парадоксальний фільм, що показує село того часу, так як звикли репрезентувати місто, і попри свою тотально агітаційну форму, компілює індустріальне захоплення Вертова з пантеїстичною м’якістю Довженка.