За мотивами п'єси Ельжбети Хованець "Гардения".

ХХ – у генетиці – це хромосомне позначення жіночої статі, а слово «хроніка» має, як мінімум, подвійне значення: хроніка – як документ та хронічне захворювання – як медичне визначення.

П'єса, у фрагментарній формі, розкриває історію життя та взаємини чотирьох поколінь жінок однієї родини: прабабусі, бабусі, матері та дочки. Дія відбувається у Кракові (Польща) та охоплює період з 1939 по 2000-ті роки.

Драматичне і смішне оповідання про любов і ненависть, про взаємне тяжіння і відштовхування, про небажання повторювати досвід і долю батьків і про неможливість не повторити цей досвід і цю долю. Розповідь про те, як складно зрозуміти близьку людину та пробачити.

«Ця вистава – занурення в родинні хроніки кожного з нас, у дитячі спогади (щасливі і не дуже), у смішні та незручні ситуації, які так глибоко застрягли в голові, що не виколупати їх звідти ніяким «позитивним мисленням», настільки ж модним, як і таким, що знеособлює пам'ять роду. Це впізнавання і проживання, і це зіткнення віч-на-віч із собою справжнім – ти такий самий, як усі ті, хто вже був у твоєму роду до тебе. І йдеться не про фаталізм (розвиток безглуздий, бо все передбачено), а про усвідомлення та прийняття – щастя розуміти, хто ти і чому, щастя жити і бути продовженням.»