Одесит Олександр від початку повномасштабного вторгнення захищає Україну у складі 211-ї понтонно-мостової бригади. На фронті він відповідає не лише за виконання бойових завдань, а й допомагає побратимам зберігати психологічну стійкість під час постійних обстрілів та атак російських дронів.
Про це повідомили у пресслужбі 211-ї понтонно-мостової бригади.
Одесит залишив цивільне життя та став офіцером психологічної підтримки
Олександр родом з Одеси. Тривалий час він проживав у Запоріжжі, де сьогодні лінія фронту проходить лише за кілька десятків кілометрів від його дому. Із перших днів повномасштабної війни чоловік долучився до захисту країни та нині служить заступником командира роти з психологічної підтримки у 211-й понтонно-мостовій бригаді.
До мобілізації Олександр працював у монтажній бригаді. Водночас військова кафедра в Одеській національній академії та навчання у Львівській академії сухопутних військ дали йому знання, які нині допомагають працювати з військовослужбовцями в умовах війни.
Повістку офіцер запасу сприйняв не як випробування, а як свій обов'язок перед родиною та державою.
Сьогодні головне завдання Олександра — допомагати військовим долати психологічні навантаження, адже саме від морального стану часто залежить успішне виконання бойових завдань.
Допомагав будувати оборону та підтримував побратимів на передовій
За час служби Олександр виконував бойові завдання на Покровському та Куп'янському напрямках. Разом із побратимами він займався будівництвом фортифікацій, встановленням інженерних загороджень та інших оборонних споруд. На Сумщині офіцер також брав участь у монтажі антидронових сіток, які допомагають захищати українських військових від атак російських безпілотників.
Втім, навіть під час виконання інженерних робіт його основною місією залишалася підтримка особового складу. Особливо важливою ця робота стала на Донеччині, де військові щодня перебувають під постійними обстрілами та ударами FPV-дронів. Саме в таких умовах психологічна допомога нерідко допомагає бійцям витримати колосальне навантаження.
Олександр переконаний, що кожна людина по-різному реагує на небезпеку, тому до кожного військового необхідно знаходити окремий підхід. Головною метою своєї служби він вважає збереження життя, здоров'я та бойового духу побратимів.
За словами військового, додатковою мотивацією для нього залишається рідний дім, який опинився неподалік лінії фронту. Саме тому він прагне зробити все можливе, щоб ворог не просунувся далі українською землею.
За мужність, професіоналізм та сумлінне виконання бойових завдань на сході України Олександра нагородили відзнакою Міністра оборони України «Воєнний Хрест».
Удома на військового чекають дружина та донька. Саме вони, за словами Олександра, є його найбільшою підтримкою та мотивацією щодня виконувати свій обов'язок, щоб Україна залишалася вільною, а майбутнє українських дітей було мирним.
Одещина опинилася серед регіонів, де фіксують найбільше скарг на дії ТЦК