Російська пропаганда знову взялася за Одесу, цього разу використавши петицію про заміну бюста Пушкіна як привід для чергової істерики. Речниця мзс росії Марія Захарова побачила у процесі деколонізації "собаче серце", але проігнорувала офіційні рішення української влади, ухвалені ще у 2024 році.
Офіційна представниця мзс росії Марія Захарова різко відреагувала на петицію, опубліковану на сайті Одеської міської ради, у якій пропонується замінити бюст Олександра Пушкіна на пам’ятник українському блогеру та документалісту Антону Птушкіну. Коментуючи ініціативу, Захарова вдалася до звичної для російської дипломатії образної риторики, порівнявши процеси в Україні з романом Булгакова "Собаче серце" та спробувавши подати деколонізацію як культурний занепад.
Російські ЗМІ підхопили ці слова, намагаючись створити враження, ніби в Одесі відбувається хаотичне нищення культури. Водночас вони замовчують ключову деталь: петиція не є причиною демонтажу пам’ятника Пушкіну, а лише відображає громадський запит на трансформацію публічного простору.
У самому тексті петиції наголошується, що ініціатива щодо встановлення памʼятника Антону Птушкіну пов’язана з його внеском у розвиток документального кіно, популяризацію туризму та Одещини. Автор звернення окремо підкреслює, що в умовах війни бюджетні кошти мають витрачатися максимально ощадливо, а у разі нестачі фінансування ініціативна група готова частково профінансувати трансформацію пам’ятника власним коштом.
Натомість російська пропаганда свідомо змішує різні факти, подаючи ситуацію у викривленому світлі. У матеріалах росЗМІ одночасно згадують петицію, заяви колишнього мера Геннадія Труханова та власні оцінки, ігноруючи офіційні документи української влади.
Згідно з відповіддю Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради, пам’ятник Пушкіну на вулиці Італійській не перебуває під державною охороною та внесений до переліку об’єктів, що підлягають демонтажу як символи російської імперської політики. Це рішення ухвалене на рівні Одеської обласної військової адміністрації ще у липні 2024 року, а виконком міськради визначив відповідального замовника робіт із демонтажу.
У відповіді департаменту також зазначено, що конкретними строками демонтажу він не володіє, проте сам факт вилучення пам’ятника з публічного простору є затвердженим і не підлягає перегляду. Таким чином, питання полягає не в тому, чи буде демонтовано пам’ятник, а лише в тому, коли саме це відбудеться.
У громадському русі "Деколонізація. Україна" різко розкритикували як маніпуляції російських ЗМІ, так і затягування процесів на місцевому рівні. Активісти наголошують, що попри відсутність Геннадія Труханова при владі, інерція його політики досі відчутна в Одесі, а профільні департаменти роками обмежуються формальними відписками.
У русі зазначають, що ситуація з пам’ятником Пушкіну є показовою і демонструє системні проблеми:
- затягування виконання рішень, ухвалених ще у 2024 році;
- відсутність публічних строків демонтажу;
- небажання окремих посадовців брати на себе відповідальність;
- використання бюрократії як інструменту саботажу деколонізації.
Істерична реакція Марії Захарової лише підтверджує, що для росії Одеса залишається важливим символом імперського впливу. Кремль традиційно намагається втручатися в українські внутрішні процеси через культурні маркери, подаючи будь-які зміни як "знищення спадщини", хоча насправді йдеться про відновлення історичної справедливості та суверенного права України формувати власний публічний простір.
Читайте: "Стерти з лиця землі": у Росії відкрито закликають знищити порти Одеси та Миколаєва