Рус

Арт-дворик в Одесі, де оживають дерева, історії й мистецтво

19:40, 26 квітня
Культура

У самому серці Одеси, за звичайними воротами старого будинку, ховається місце, де мистецтво живе своїм особливим життям. Тут картини ростуть на парканах, скульптури дихають історією, а кожен куточок наповнений натхненням. Арт-дворик, створений руками одеських митців, став простором, де поєдналися творчість, дружба і сила змінювати навколишній світ. Ми занурилися у цю атмосферу, щоб розповісти вам історії людей і речей, які тут ожили.

З вулиці, ще не зайшовши у двір за адресою Отонівський провулок 8, на паркані можна побачити різні сюжетами картини, що одразу зачаровують і туристів, і самих одеситів. При вході у двір нас зустрічає місцева жителька — собака, на ім'я Броня.

«Вона дуже гостинна, особливо якщо у вас є якісь смаколики. Її ще цуценям привезли зі сходу України, врятували від війни», — розповідає Кирило Бондаренко, художник, який і запропонував друзям-митцям створити арт-простір, де всі охочі можуть поглянути на колорит одеського дворика і зануритися у мистецтво.

Відвідавши відкриті майстерні у Німеччині, Кирило надихнувся ідеєю створити власний арт-простір.  Наразі в його майстерні розміщено близько 300 картин — і це лише невелика частина загальної колекції.

«Все почалося понад 12 років тому, коли я почав тут створювати роботи, познайомився з іншими майстрами живопису. Хтось орендував тут майстерні, хтось жив. Я здивувався, чому нічого з їх робіт не висить — адже людям це цікаво. Я запропонував створити відкриті майстерні, і мене підтримали. Для митця дуже важливо мати змогу показувати свої картини світові», — ділиться Кирило.

На запитання «Які роботи для вас особливо важливі?» художник усміхається:

«Моя головна серія — на грошах. Зараз це окремий напрям у мистецтві, а почалося все з того, що в шість років я розмалював мамину зарплатню. Вона заплатила цими грошима в магазині, а потім маму і тата вдома допитували працівники КДБ, а мене сварили у садочку протягом двох років. Тому ця колекція для мене особлива».

Щодо ставлення мешканців до творчого перетворення їхнього двору, Кирило говорить відверто:

«На жаль, у нас так: щойно починаєш щось робити, одразу з’являються невдоволені. Але не всі! Більшість місцевих за ці роки ставляться до нас тепло. Одесити часто не розуміють: закриваючи свій двір в історичному центрі навіть удень, вони відгороджуються не тільки від туристів, а й від власного майбутнього. Адже гості міста розчаровані, коли, замість обіцяної гостинності, бачать лише зачинені ворота та чують грубощі. Мабуть, це ще спадок часів, коли з дворів крали білизну. Але сьогодні часи змінилися: якщо хтось хоче щось украсти, його не спинять навіть замкнені двері».

Наразі в арт-дворику працюють сім людей: скульптор, столяр, ювелір, кравець та художники. Атмосфера тут дружня й творча. Художниця Ліза принесла для реставрації маленький дубовий буфет 1932 року. Майстер по дереву Леонід одразу ж взявся до роботи. У дворику багато різних експонатів: скульптури, вироби з дерева, картини. Стоячи на місці, можна провести багато хвилин, просто роздивляючись усе навколо.

Піднявшись на другий поверх, ми побачили більш крихкі вироби, які не витримали б впливу вулиці. Їх бережуть, і поряд із ними є табличка з проханням не торкатися руками — на відміну від інших експонатів, які можна роздивлятись ближче.

Одна з робіт має багатогранну історію:«Це пінгвін зі своїм дитям, зроблені з липи, яка досі росте у дворі», — розповідає Ліза.

На запитання, чому статуетка зроблена з живого дерева, вона пояснює:

«Колись тут була сильна буря, яка зламала гілку липи. Щоб деревина не пропала, Леонід вирішив створити щось особливе. Але, почавши працювати, він побачив у середині колоди уламки скла — залишки з часів Другої світової війни. Дерево виросло й приховало ці сліди в собі».

Тут, у маленькому арт-світі, прагнуть дати друге життя речам, які на перший погляд здаються непотрібними. Саме так у дворику з’явилася інсталяція «Забери мене додому», де Кирило Бондаренко розмістив живі черенки зі свого «грошового дерева» — для кожного, хто захоче їх забрати. Натомість можна залишити щось своє — і цей обмін тільки підсилює живу енергію місця.

мистецтво #Одеса